Понеділок 04.05.2020
Аудіоказка "Секрети Васі Кицина"
Тема: вчимося бути друзями.
Словничок:
Вірші - поетичні твори.
Помирились сонце з хмарою,
І тепер танцюють парою.
Ллється дощ, і сонце світить,
Усміхаються їм діти.
Райдуга місток зробила —
Сонце з Хмарою здружила.
Хай з них приклад беруть діти.
Треба дітям всім дружити.
Казка про дружбу
Якось раненько вранці, коли сонячні промінчики тільки легесенько
доторкнулися лісної галявини і теплесенький вітерець блукав над верхівками
сосонок, маленьке білченя на ім’я Арт вийшло на прогулянку.
Насолоджуючись відблисками вранішньої роси й захоплюючим співом
пташок, Арт подумав, що цей світ найкращий! Він нахилявся до кожної квіточки,
роздивлявся яскраві пелюсточки, спостерігав за бджілками, які вже кружляли над
квітом. І ось раптом його роздуми перервав чийсь плач...
Не розгубившись, білченя
побігло на допомогу.
Зазирнувши під кущ, звідки почулись ті тривожні звуки, Арт побачив
маленького вовчика, який потрапив до капкану. Мама завжди вчила Арта
допомагати тим, хто потрапив у біду і білченя без зайвих роздумів кинулося
допомагати малому.
- Як ти сюди потрапив? - запитав Арт, - давай швидше лапу, я витягну тебе
звідси!
І хоча Арт був значно менший за вовчика, йому таки вдалося витягти його,
адже бажання робити добро надає сили.
- А чого це ти мене витягнув? – похмуро буркнув вовчик. – Я б ніколи не став
ризикувати й тягнути з капканів таких рудих, як ти.
Арту було трошки образливо чути замість „дякую” такі ось слова, але він
подумав, що мабуть малий вовчик злякався, довго сидів у капкані, і саме через це
він такий невеселий.
Вовчика звали Рокі, він був хитрим та похмурим, але веселий та кмітливий
Арт переконав своїх друзів, що Рокі не такий, яким здається, і оголосив всім, що це
його новий друг. Арт і подумати не міг, чим може закінчитися ця дружба, він був
дуже наївним та довірливим.
Йшли роки, друзі Арта почали вже вважати Рокі й своїм другом. Вони дуже
багато часу проводили разом, пустуючи та розважаючись. Рокі був не
передбачуваним, завжди дбав лише про себе.
- Рокі, чому ти нас так часто ображаєш? Ми ж любимо тебе, ділимо з тобою
солодощі, граємося разом! – запитували у Рокі лісові малята.
- От ще! Як хочу так і поводжуся! – ображався вовк, бо дуже вже не любив
всілякі зауваження.
Друзі пробачали вовченяті всі його витівки та хитрощі, гадаючи, що з часом це
мине. Але Рокі ріс та ставав ще агресивнішим та зухвалішим. Вовк почав ображати
Арта, який був його ліпшим другом.
- Рокі, навіщо ти наступив на хатку маленького Дядька Равлика? Він же нічого
поганого не зробив тобі! Рокі, не можна так! Допоможемо йому збудувати нову
хатину! – кричав Арт навздогін Рокі, який навмисне руйнував все, що траплялось
йому на шляху.
- Відчепися! Чого ти завжди плутаєшся в мене під ногами? Йди геть, рудий, а
то й твоєму дуплу прийде край! – кричав вовк.
І такі грубощі він говорив завжди,
лишень тільки Арт говорив щось, що не подобалося Рокі. Та Арт не зважав,
пробачав. Він був впевнений, що заради дружби він повинен пробачати.
Але одного разу Рокі принизив Арта перед всіми лісовими малятами.
Рокі, бігаючи поміж дерев та кущів, ганяв метеликів й ось помітив мале
зайченя, яке з завмиранням серця сиділо під кущем та чекало, поки вовк піде геть,
щоб побігти до своєї мами-зайчихи. Рокі підкрався та клацнув зубами біля
самісінького вуха зайчати! Мале аж підскочило та так гірко заплакало, що
позбігались всі, хто грався на сусідніх галявинах.
Арту було соромно за друга. Він підійшов до нього та пошепки порадив
вибачитися перед зайчиною родиною, на що Рокі голосно гримнув:
- А ну йди геть! Бо відкушу хвоста! Ти набрид мені, ти постійно мені
дошкуляєш! – пхнув Арта лапою вовк.
Арт не витримав такої образи, заплакав і побіг геть. За цим спостерігав
маленький їжачок Фаррі. Він дуже обурився з приводу такого зухвальства. Він
підійшов до Рокі та викликав його на відверту розмову.
- Рокі, це ж твій друг! Друг – це той, хто допоможе тобі, хто врятує у скруті та
розділить веселощі разом з тобою! Але й ти також повинен бути захисником та
опорою для друга!
Фаррі довго намагався довести Рокі, що вовк неправий, що друг – дуже
важливий у житті, а той, хто примушує друзів плакати – не заслуговує називатися
другом. А Рокі тільки зухвало сміявся, скалячи свої білі зуби.
Фаррі засмутився, що вовк не розуміє. Їжачок підійшов до Арта та вибачився
за те, що так і не зміг йому допомогти, й побрів геть.
Арт залишився наодинці і довго-довго думав. Він був дуже вдячний Фаррі,
адже зрозумів, що буває дружба справжня, а буває – не справжня, така, як оті гриби
мухомори, які начебто також гриби, як і ті смачнючі, які він любить, але ж їх ні в
якому разі не можна їсти. Коли ти малий, дуже важко розібрати де їстівні гриби, а
де отруйні. Так само й дружба. Може давати насолоду від спілкування, живлячі
сили та даючи надію, а може вбивати, якщо ти вчасно не розгледиш, що вона
несправжня, отруйна.
Фаррі став Арту справжнім другом, надійним та вірним, на якого можна було
покластися у будь-яких ситуаціях. А Рокі пішов з лісу, бо жодна звіринка не
захотіла з ним товаришувати.
Запитання до казки:
1. Що таке справжня дружба?
2. Якими якостями повинна бути наділена людина, щоб стати для когось
справжнім другом?
3. Як Ви вважаєте, чому ніхто в лісі так і не зміг потоваришувати з Рокі?
4. Що потрібно зробити Рокі для того, щоб він зміг повернутись до лісу і
знайти друзів?
5. Як Ви вважаєте, чи зможе Арт вибачити Рокі?